Чорний Лексус
Пригнали до нас чорного Лексуса. Красівого такого, аж дух захватює. Клієнт каже, купив недавно і шото по результатам експлуатації йому не нравиться, як машина розгон набирає та ще декілька характеристик. Воно, конєшно, і правільно — така машина должна вести себе, як грациозний гєпард, а не як чахоточний котік, іначє який смисл куплять її, а не Ладу Каліну або Таврію?
Подивились — треба перепрошивать блочок управлєнія. Ми його перепрошивать, а він, блочок то єсть, скрутив нам дюлю і послав к бєніной мамє мєлкімі шагамі. Мол, ілі ввєдітє пароль для доступа, ілі ідіте гулять, шантропа пузатая. В общем, дєла обстоят так, шо той спеціаліст, який перед нами робив прошивку ПО, втіхаря поставив на нього пароль, і тепер клієнт должен їхать імєнно до нього, бо пароль доступа клієнту ніхто не передавав.
Я щитаю, ситуація подлінька. Так дєлать нельзя, бо це називається привязка до конкретного мастєра і огранічєніе клієнта в праві вибора. Так дєлають тільки ті, хто не може конкуріровать чесно. Лічно я б до такого мастєра більше в жизні б не обратився. Тєм болєє, шо толковий спєціаліст всьо равно перепрошиє, тільки повозиться прийдеться більше, а клієнту услуга вийде дорожче, при том, шо вона і так не копєєчна.
Но це ще не все. Весь замєс у тому, шо Лексус на литовстких номерах і куплений був не у нас. То есть отой хитросдєланий умєлец, шо запаролив блочок, він десь там, за граніцей, і найти його реально так же, як голку в копиці сіна. Сообщіли клієнтові нєпріятноє ізвестіє, він, конєшно, дуже розстроївся. Машину забрав, сказав, шо подумає, шо дальше делать. Шо надумає — хз.
А вобще ми виполняємо ремонт любої сложності, так шо можете смєло лайкать мою писанину і обращаться в Альден-автосервіс.
