Емпіріческий метод
Я вже розказував, що до нас зараз практиканти на практику прийшли. Молоді, зелені, може і я колись такий безтолковий був. Хтось все розпитує, все роздивляється, за все хватається, під руки лізе, мішає, но видно, що старається.
А хтось стоїть собі, як засватаний з таким видом, будто його підняти підняли, а розбудити забули. А то буває ще з таким виразом обличчя, будто він тут нас усім одолженіє зробив, так сказать, ясне сонечко освіщає своєю присутністю наші убогі стіни. Не понімаю я таких.
Ну не нравиться тобі робота, чого мучиться? Іди собі десь охоронником в секонді устарюйся. Бо щоб взяли охоронником в серйозну фірму, треба мати відповідку фізичну форму і хоча би якусь воєнну підготовку.
Та і взагалі — бути автомеханіком, то ціла життєва філософія, а не як ото деякі думають, що можливість по-бистрому бабла зрубать. Треба любить машини, машини треба уміть слухать і розуміти так, як ви розумієте людей.
А якщо йти в нашу професію тільки щоб гроші зароблять, отоді і получаються такі долбодятли, про яких ходять різні історії: то руки у них ростуть откуда попало, то клієнтів обманюють. Короче всім, хто в роздумах: легких грошей в автосервісі немає, тут мало того, що пахать треба, треба іще і уміти соображать, володіти особливим складом ума і не кривими руками.
А з практикантом, отим, що із шустрих, була сьогодні хохма. Крутиться він біля Віталі, а той якраз двіжок одного Лексуса дивиться. З движком там щось непонятно, по першому осмотру так і не понять.
— Ну, — каже Віталя, — прийдеться вияснять причину несправності емпірічєским мєтодом.
— Яким, яким?? — практикант аж словами поперхнувся, ,
— ВАМПІРІЧЄСКИМ???!!!
Ви вампір?