Вередливі клієнти

«Я в машинах не розбираюсь, про вас чув тільки хароше, міні вас рекомендували як класних спеціалістів, робіть, шо пощітаєте за нужне» – було приятно, коли клієнт начав общеніе такими словами. Дальше був разговор с уточнєніями: клієнт настаював, шоб дєталі ставили тільки качествєнні, договорились, шо машину він забере, коли всьо буде готове.
Нє, ну адекватна людина, приятно з таким імєть дєло.

От тільки вознікла проблєма — нужних датчіків не оказалось в налічії. От на весь Києв не оказалось датчіків на Сузукі Свіфт! Буває таке. І коли завезуть ті датчики, ніхто з продавців не знає. Шо робить? Поставить машину, хай стоїть і жде, поки коли небудь доїдуть запчасті? Но єсть другий варінат — купить полний комплєкт парктроніків і взять із нього нужні датчики. Само собой, це вийде дорожче. Попитались дозвониться клієнту — не вийшло. Чи то трубку не брав, чи то поза зоною досяжності був. І шо дєлать? Ждать, поки клієнт приїде і совєршенно справєдліво отчихвостить нас за несдєлану роботу по матушкі, батюшкі і по прочих дальніх і бліжніх родствєнніках? Тем болєє, шо нам же був видний карт-бланш у виді «Я в машинах не розбираюсь, робіть, шо пощітаєте за нужне».
Ну ок, купили комплєкт, витащіли нужні датчики, остальне отдали клієнту вмєстє з отдремонтірованой машиной. А дальше якась підступна скотіна підмінила нам адекватного і положительного клієнта, во всьом полагающогося на мастєра, на скандального мужика, який начав кричать, шо його виставили на гроші, і шо більше ноги його у нас не буде. Ну шо сказать. Після такого не очєнь-то і хотєлось, шоб його ноги вмєстє з усім прилагающімся сюда являлися.